„Buka” Leny Laguszonkowej i Kateryny Penkovej opowiada o byciu kobietą w XXI wieku. „Buka” staje w kontrze założeniom, że kobiece bohaterki mamy ukazywać tylko przez pryzmat ich walorów zewnętrznych, lub jako matki, żony, czy kochanki – funkcjonujące w odniesieniu do mężczyzny. Buka nie daje się zdefiniować przez pryzmat męskości.
[UA niżej]
Buka pracuje jako animatorka dla dzieci. Ma 33-lata. Większość jej kolegów i koleżanek z roku ma już dzieci mówiące w trzech językach. Aby odegrać się na świecie, który dał jej tylko dyplom z Kanta i niemieckiego idealizmu, wyjada cukierki z prezentów.
Buka nienawidzi dzieci, jednak musi pracować, żeby móc opłacać wynajmowaną kawalerkę, w której wprawdzie nie ma ciepłej wody, ale za to ściany pokrywają dywany z jeleniami.
Buka ma dobrą gospodynię. Choć zabrania głośno rozmawiać. I jeździć po alkoholu. I kichać po jedenastej.
Chłopak Buki pracuje w teatrze dla dzieci. Gra drzewa, paziów i tyłek konia. Chciałby grać Hamleta. I chciałby czegoś jeszcze… Ale Buka mu na to nie pozwoli, dopóki nie będą po ślubie. Jednak on się nie ożeni. Zabrania mu tego matka, która boi się, że narzeczona syna to zdradziecka oszustka, która chce jej odebrać mieszkanie. A Buka, oczywiście, chce.
Póki co mieszka ze współlokatorką, fanką treningów rozwoju osobistego, która boi się, że zostanie starą panną. Pewnego dnia wpada w kłopoty, a Buka jest temu winna…
Kiedy rzeczywistość atakuje cię ze wszystkich stron, co innego możesz zrobić, jak tylko pieprzyć to wszystko i tańczyć w korowodzie zajęcy, legionistów, szumowin, klaunów, odnoszących sukcesy kolegów z klasy, gospodyń domowych i własnego poczucia winy.
Spektakl ukazuje HERstorię nadając podmiotowość kobiecej bohaterce, dając jej prawo zabierania głosu na wszelkie tematy i wyciągając na światło dzienne jej codzienne problemy, nadzieje i porażki. „Buka” jest opowieścią uniwersalną, porusza tematy wspólne dla nas wszystkich, jej doświadczenia są doświadczeniami kobiet w Ukrainie, Polsce i na całym świecie. W inscenizacji Olgi Turutii Buka toczy walkę wewnętrzną z postsowieckim pojmowaniem roli kobiety, ujawniając schematy społeczne, zakorzenione w nas traumy i potrzebę uzyskania podmiotowości jako jednostka.
Uwaga! Ze względu na wulgarny język, spektakl rekomendowany dla widzów dorosłych. W przedstawieniu wykorzystano światła stroboskopowe oraz głośną muzykę. Osoby wrażliwe na ten rodzaj efektów prosimy o zachowanie szczególnej ostrożności.
Współproducentem spektaklu jest Instytut Teatralny im. Zbigniewa Raszewskiego w Warszawie.
Projekt realizowany jest we współpracy z Instytutem Teatralnym im. Zbigniewa Raszewskiego w Warszawie w ramach III edycji rezydencji artystycznych dla twórczyń i twórców z Białorusi i Ukrainy.
Spektakl został dofinansowany przez Centrum Dialogu im. Juliusza Mieroszewskiego w ramach I Otwartego Konkursu na dofinansowanie przedsięwzięć na rzecz dialogu Polaków z narodami Europy Wschodniej.
«Бука» Лєни Лягушонкової та Катерини Пенькової — спектакль про те, як бути жінкою у 21 столітті. «Бука» виступає проти стереотипів, що показують жіночих персонажів лише крізь призму їхніх зовнішніх цінностей, або як матерів, дружин чи коханок – існуючих в тіні чоловіків. Буку неможливо визначити через призму маскулінності.
Бука працює дитячим аніматором. Їй 33 роки. Більшість її однокласників вже мають дітей, які розмовляють трьома мовами. Щоб помститися світові, який дав їй лише диплом із Канта та з німецького ідеалізму, вона виїдає цукерки з подарунків.
Бука ненавидить дітей, але їй доводиться працювати, щоб платити за орендовану однокімнатну квартиру, в якій немає гарячої води, але стіни вкриті килимами з оленями. Бука має хорошу господиню. Хоча вона забороняє їй голосно розмовляти, пити та сідати за кермо після алкоголю. А ще забороняє їй чхати після одинадцятої.
Хлопець Буки працює в театрі юного глядача. Він виступає там як дерево, паж та задниця коня. Він хотів би зіграти Гамлета. Та хотів би ще чогось... Але Бука не дозволяє, поки вони не одружаться. Проте він не одружиться бо йому забороняє мати, яка боїться, що наречена її сина — підступна шахрайка, що хоче відібрати її квартиру. Бука, звичайно, хоче...
Але поки що вона живе з сусідкою по кімнаті, прихильницею тренінгів особистісного розвитку, яка боїться стати старою дівою. Одного разу вона потрапляє в біду, і Бука у цьому винна...
Коли реальність атакує тебе з усіх боків, що ти можеш зробити, як не кинути все і танцювати в процесії зайчиків, легіонерів, покидьків, клоунів, успішних однокласників, домогосподарок та власного відчуття провини.
Вистава представляє HERstory, надаючи героїні суб’єктність, даючи їй право говорити на будь-які теми та висвітлюючи її щоденні проблеми, надії та невдачі. «Бука» — це універсальна історія. Вона торкається спільних для всіх нас тем, її досвід — це досвід жінок в Україні, Польщі та в усьому світі. У постановці Ольги Туруті Бука веде внутрішню боротьбу з пострадянським розумінням ролі жінки, розкриваючи соціальні шаблони, вкорінені в нас травми та потребу здобути суб’єктність як особистість.
Увага! Через нецензурну лексику спектакль рекомендовано для повнолітніх глядачів. У спектаклі використовуються стробоскопи та гучна музика. Людей, чутливих до такого типу ефектів, просимо проявляти особливу обережність.
Проект реалізується у співпраці з Інститутом театру ім. Збігнєва Рашевського у Варшаві в рамках ІІІ мистецьких резиденцій для художників з Білорусі та України.
Виставу співфінансує Центр Діалогу імені Юліуша Мєрошевського в рамках І відкритого конкурсу на співфінансування проектів діалогу поляків із народами Східної Європи.
